Зі своєю дружиною Оксаною я прожив разом 8 років. У нас є маленький синочок, якому нещодавно виповнилось 5 років. Ми планували в майбутньому ще донечку. Жили дружно, не сварились, були звичайною сім’єю.
Згодом я став помічати, як дружина віддаляється від мене, все більше часу проводить сама, мовчить, спати іде в вітальню на диван. Для мене це все здавалося дивним.
Пізніше знайомі почали говорити мені, що Оксану якийсь чоловік з роботи забирає на машині.Я не міг у це повірити. Злість і відчай розривали мені зі середини. Я завдали намагався робити усе для сім’ї, хотів заробити більше грошей, аби жінка і син нічого не потребували.
В той вечір, коли Оксана прийшла додому, я спитав чи це правда, що мені говорили про неї чужі люди. Вона не заперечила. Почала збирати свої речі.
– Син залишиться зі мною.
– Та без питань. Я не проти – тільки й відповіла Оксана.
Я не міг зрозуміти, яка ж вона мати, як може так просто залишити свою дитину.
– Аркадій не готовий до дітей, думаю, він би і не згодився, щоб наш Максим жив у нього. Тому поки так буде краще для всіх.
У мене просто не було слів. Вона так легко про це говорила. Без краплі співчуття. Я розчарувався у людині, яку колись так сильно покохав.
Нам було непросто з Максимком звикати до життя без Оксани. Він постійно запитував, де мама? Я казав, що вона у відрядженні, скоро повернеться. Не хотів брехати, але що мені було робити?
Згодом малий звик і життя почало налагоджуватись.
Відтоді минуло 5 років. Максим вчиться у школі, я працюю на роботі. Ввечері ми обговорювали, як минув день, будували плани на завтрашній. На вихідних їздили подорожувати, я хотів, щоб дитина була всебічно розвинена. Йому подобалось проводити час зі мною.
Та зовсім нещодавно сталась ситуація, яка перевернула усе з ніг на голову. Ми з сином вечеряли, як я почув стукіт у двері. Відчинив, а там моя колишня дружина стоїть.
Виглядала вона красиво. Доглянута, впевнена жінка, здавалось не постарішала ні на рік.
Максим маму впізнав, але ніяких емоцій не виразив. В ньому боролась дитяча образа і радість. Вона просила вибачення у дитини, хотіла обійняти, та він не йшов на контакт.
Я запропонував їй випити чаю.
Оксана розповіла, що прийшла за сином. Вона зі своїм теперішнім чоловіком живе в іншому місті, ому вона тут надовго затримуватись не може.
Рішення я залишив за сином. Чекав, що він скаже. Йому уже 12 рочків, тому я прийму будь-який вердикт. Хоча, звісно, я сподівався, що він без роздумів вибере мене. Проте малий мовчав. Я бачив, він не хоче відпускати мене, але він бажає побути з мамою. Він сумував за нею усі ці роки.
Я запропонував Максиму поїхати до мами на вихідні, він погостює, а потім вирішить, як бути далі.
Син поїхав, а я не зміг заснути усю ніч: а що,якщо я залишуся сам?
В неділю син повернувся додому і озвучив своє рішення.
– Татусю, я залишусь з тобою. У мами є чоловік, а ти сам. Я хочу бачити маму. Нехай вона приїздить до нас, або інколи я буду їхати до неї.
Це був найщасливіший день у моєму життя. Я був такий радий почути ці слова. Я зрозумів, що виховав хорошого сина!
Як ви гадаєте, чому син все-таки обрав тата?
