– Коханий, після завтра ми святкуємо особливу дату. Пам’ятаєш? – Ніжно спитала дружина.
– Ну… ти краще мені нагадай. Просто я знаю, як ти любиш різні події, тому не хочу помилитися. – Відповів чоловік, вдаючи вигляд, що не пам’ятає.
– Е ні, дорогий. На цей раз ти маєш добре постаратися. Цей день важливий для нас обох. – Оля поцілувала чоловіка, що поспішав на роботу і провела його до дверей.
Оля з Андрієм були разом більш як 17 років. А в цей день у них мало бути кришталеве весілля.
Познайомились, коли були студентами. Їхні компанії якось зібрались в гори на кілька днів. А намети розклали зовсім поруч, тож усі швидко познайомились і стали відпочивати разом. В той час, як молодь веселилась, хлопець з дівчиною лежали на траві й дивилися на зорі. З того вечора вони більше не розлучалися.
Спочатку закохані оселилися в гуртожитку Андрія. А після навчання його батьки допомогли сину і купили квартиру в хорошому районі. Тоді пара одразу розписалася і переїхала туди. Весілля було гарним і всі гості тішилися новоспеченій родині. Справи складалися як треба.
Андрій влаштувався на роботу, а Оля закінчувала навчання. Через два роки у них народилася донечка. А ще через три – син. Дружина дбала про сімейний затишок, а чоловік любив її усім серцем. Багатьом знайомим їхні стосунки були за приклад. І з кожним роком ставали все міцнішими.
Оля посміхнулася, бо згадала їхнє знайомство. Але одразу відволіклась на справи, які хотіла встигнути зробити: закупити продукти, обрати найкращий подарунок для коханого.
Пригадала, що давно не бачилася з близькою подругою і вирішила їй запропонувати сходити з нею по подарунок.
– Привіт, Наталю! Ти сьогодні не маєш планів?
– Привіт, Олю! На жаль маю важливу справу, а що ти хотіла?
– Думала підемо з тобою на шопінг, як в старі добрі часи. Хотіла Андрію подарунок на річницю обрати, а потім би кави попили.
– Вибачай, сьогодні ніяк. Але якось обов’язково сходимо! – Поклала трубку подруга.
Без зайвих думок Оля пішла сама. Вона довго розглядала усе, що могло б сподобатися чоловіку, але втомилася і вирішила, що продовжить завтра.
Потім жінка зайшла до їхнього улюбленого ресторану, щоб зарезервувати столик на той день і коли виходила, то побачила на стоянці машину чоловіка і на диво її подруги Наталі. А через кілька метрів і їх за столиком, що жваво щось обговорювали й сміялися. Думки Олі змішалися від непорозуміння. Вона подзвонила Андрію, але він не відповів. Тоді Наталі, яка теж вибила. Серце жінки забилося частіше і вона зрозуміла, що зараз вони говорять про неї, показуючи телефони один одному.
Її щось сильно стиснуло в грудях, а в горлі застряг важкий гіркий клубок. Жінка не наважувалась, але припустилася думки, що вони коханці. Їй не хотілося вірити тому, що вона побачила. Вони точно не могли настільки підло вчинити з нею.
Олі дуже хотілося почути пояснення від подруги, яка ще недавно була зайнятою, а зараз сидить в компанії її чоловіка. Ще й місце таке обрали, де вони святкують усі важливі сімейні події. Та зібравши всю волю в кулак жінка вирішила, що просто піде геть.
Для себе вона хотіла дати їм кілька днів, поспостерігати. Дуже зачепила її ця ситуація. Тим більше вони обоє приховали від неї їхню зустріч, що підсилило сумніви дружини.
Чоловік повернувся додому і глянув на неї.
– Що з тобою? Погано почуваєшся? Вигляд якийсь нездоровий? – Стурбовано спитав Андрій.
– Ні, все добре. Просто багато ходила сьогодні, ноги втомились. – Придурювалась жінка і ледве себе стримувала, щоб не розпитати за сьогоднішню ситуацію.
Наступні два дні жінка була сама не своя. Вона відчувала, що чоловік щось приховував, а Наталя навіть не підіймала трубки від неї. Морально жінка готувалася до найгіршого.
Вдень їй подзвонила мама і попросила її забрати з одного місця, скинула адрес. Тільки в дорозі Оля зрозуміла, що те місце в добрій годині їзди звідси. Це ще більше зажурило її, бо вона знову зануриться у свої сумні здогадки стосовно зради чоловіка.
Прибувши на місце вона побачила гарний дачний будиночок серед високих дерев.
– І що вона тут забула? – Подумала Оля.
Вона побачила, що двері були відчинені, але мами ніде не було. Навколо було так тихо, що Оля хотіла просто зупинитися і відпочити від усього. Обійшла будинок і потрапила в сад. Почала гукати маму, але у відповідь нічого.
За мить задні двері будинку відчинилися і заграла ніжна музика. Першим вийшов чоловік із шикарним букетом троянд, за ним діти, батьки й кілька найближчих друзів, включаючи Наталю з чоловіком. Все було наче у фільмі.
– Моя улюблена, кохана дружина! Я чудово пам’ятав про нашу завтрашню з тобою річницю, але дозволь ми відсвяткуємо її сьогодні, що більше днів насолодитися цією природою. Я хочу подякувати тобі за кожен прожитий разом день, за наших гарних дітей і те, щастя, яке ти постійно даруєш нам. Я безмежно радий, що зустрів тебе, що у нас така сім’я. Я дякую тобі за все! – Промовив чоловік і обійняв дружину.
– А…Як ти це встиг? – Не розуміла, що щойно відбулося Оля.
– Мені допомогли батьки й друзі. Особливо Наталя з чоловіком. Але в один момент ми подумали, що все може провалитися. Ти якось подзвонила нам одночасно, коли ми зустрілися обговорити останні деталі свята. Але брехати я тобі не хотів, ти б образу про все здогадалася.
Тепер все стало на свої місця. Це не було романтичне побачення. Оля даремно підозрювала свого коханого. Вона усміхнулася до чоловіка та щиро заплакала.
– Люба, ти чого? Сюрприз не сподобався?
– Ще і як сподобався. Просто я тебе сильно люблю!
– І я тебе!
Всі тоді гарно провели час разом. Оля була в захваті від такого сюрпризу і вкотре переконалася, що найкращим подарунком був її чоловік…
А як би ви вчинили на місці Олі?
