Я готувалась до приходу сватів уже третій день. Народилась я у селі і там було прийнято гостей зустрічати з щедрим столом. Мої батьки мене так навчили, адже самі, коли чекали рідних та знайомих могли навіть порося зарізати, мама готувала купу смачних страв, стіл гнувся.
Мама казала, що стіл завжди має бути повний, навіть, як витратиш останні гроші — гості мають піти задоволені і ситі.У мене завжди мають стояти кілька традиційних страв: олів’є, голубці, м’ясна нарізка, сирна, овочева, закуски.Наша дочка вийшла заміж кілька місяців тому.
Зі сватами уже бачились, але то було на нейтральній території, у нас вони ще не були, тому я дуже хвилювалась, як у се пройде.Я сама запропонувала сватам завітати до нас. Подумала, слід нам познайомитись поближче. Покликала їх на неділю, сваха згодилась.
От я так і готуюсь. Продуктів накупила: фруктами і морозивом ще запаслась. Навіть торт свій фірмовий спекла.Словом, все ішло по маслу.
Наші свати були інтелігентами. Працювали обоє в інституті викладачами. Я розпереживалась, що ми спільних тем не знайдемо. Та все пройшло чудово. Ми сиділи аж до самого вечора, добре, що у мене страв наготовано було.
Говорили про майбутнє наших дітей. А дочка зі зятем теж до столу підійшли ближче до вечора.
Батьки Ігоря запросили нас на наступний тиждень. Тому я була впевнена їм сподобались наші посиденьки.
Я зраділа цьому запрошенню, навіть сукню собі нову купила. Спекла торт, щоб не з пустими руками іти. Магазинних не купую, не подобаються мені вони.
Чоловік хотів пообідати вдома, та я йому не дозволила. Кажу сваха готувалась, а ти прийдеш ситий, їсти не захочеш, вона ж і образитись може.
У квартирі сватів був дуже вишуканий інтер’єр, красиві ремонти, дорогі меблі. Мені дуже сподобалось. Навіть таку люстру, як у них захотіла.
Та моєму здивуванню не було меж, коли я побачила пустий стіл. До нашого приходу не готувались?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Нас запитали, що ми будемо: чай чи каву?
Свекруха ввічливо запитала рецепт торта, який я принесла. Похвалила його.
Тільки його ми і їли. Бо більше було нічого. Чоловік був голодний, я бачила в його очах розчарування. Тому повідомила сватів, що нам пора бігти. Ми чемно подякували, а наші родичі сказали, що прийдуть до нас на наступний тиждень. Їм сподобалось проводити час разом.
Ну, звісно.
Цілу дорогу назад, я думала про цей прийом, а чоловік – про борщ, який чекав його на плиті.
А як ви приймаєте гостей?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Це не справжня любов, якщо це не важко
