Редакція “Цікаво про” натрапила на неймовірно зворушливу історію, яка вчить нас однієї простої істини “Не було б щастя — та нещастя помогло”. Сподіваємося ця реальна історія стане для вас чудовим доказом того, що ніколи не можна опускати руки — треба боротися за своє щастя.
У мене було все: коханий чоловік, великий і просторий будинок, гарна робота. Одного бракувало для жіночого щастя — дітей.
Як ми з Василем не старалися, що тільки не пробували — нічого у нас не виходило. Після чергової перевірки лікар сказав мені, що я ніколи не зможу стати матір’ю.
Наше кохання виявилося слабшим за випробування безпліддям, тож за кілька років Василько від мене пішов.
Я його не звинувачую, не картаю, навіть зла не тримаю, але після того ножа в спину взагалі перестала довіряти чоловікам.
Аби не збожеволіти від образи, несправедливості і самотності, я занурилася з головою в роботу. Зробила собі блискучу кар’єру, але щасливішою не стала.
Було багато кавалерів, які всіляко намагалися привернути мою увагу, але я була неприступною, наче Снігова Королева. Я минулими стосунками сита по горло! Ще однієї зради я просто не витримала б.
Кілька років працювала без відпустки — куди себе подіти? На роботі все ж звичніше. Але цього літа захотіла трохи відпочити — сил вже ні на що не вистачає.
У мене було 2 варіанти: поїхати в село до сестри, або відправитися в санаторій.
Маринку я дуже люблю, але як згадаю сільських бабусь, які зараз почнуть мене жаліти, розповідати про відвари, які лікують безпліддя — аж мороз шкірою йде.
Ні! Їду в санаторій! Зібрала сумку за 10 хвилин — поклала усе необхідне!
Лягла в ліжко, але ніяк не могла заснути. Якесь внутрішнє передчуття не давало мені спокою. За кілька хвилин до моїх дверей хтось постукав. Я трохи перелякалася — надворі вже ніч. Хто міг прийти до мене так пізно?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Тітко Уляно, там мама…. – на порозі мого дому стояла Даринка зі своїм 2-річним братиком.
14-річна дівчинка часто до мене приходила на чай, хотіла поговорити на жіночі теми, але так пізно ще ніколи…
Я впустила дітей всередину, пригостила чаєм і солодощами, а сама пішла до сусідки.
Заходжу до кімнати і бачу картину, яка досі в мене перед очима — бездиханне тіло Людмили.
Я ледь дійшла до власного дому — гадки не мала, як повідомити Даринці, що її мами більше немає.
Воно й не дивно, жінка багато пиячила, хоч і матір’ю була непоганою. Малі любили її.
– Сонечко, мені дуже шкода.
Даринка довго плакала, добре, що Максимко ще надто малий, аби щось розуміти.
Після того, діток забрали до дитбудинку. Спершу я навідувалася до них в гості, але потім зрозуміла, що не можу їх залишити напризволяще.
Довго довелося оформлювати документи, але вже за кілька місяців діти були вдома.
Тепер я щаслива мама найкращої донечки і найкращого синочка.
Чи сподобалася Вам історія?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Поділіться з друзями
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
10 подарунків, які потрібно робити свого тіла кожен день
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
10 речей, які дратують кожен знак зодіаку. Ну прямо з мене списано:
Забутий рецепт чудодійного засобу від варикозного розширення судин
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Манікюр на Новий рік 2020: фото робіт та тематичні ідеї новорічного манікюру
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Після того, як прочитала листування свекрухи з моїм чоловіком, задумуюся над розлученням
