Ми з Ганною познайомилися, коли їй було 22, а мені 25. У той час я мріяв про повноцінну сім’ю, але моя обраниця не була готова до народження дітей. Зрештою, я не смів підганяти її і погодився зачекати.
Якось я прийшов ввечері після роботи, а вдома на мене чекала дивовижна новина. Ганна заявила, що перебуває на другому місяці вагітності. Звичайно я зрадів цьому, але зовсім скоро стан ейфорії пройшов. Дівчина поставила мене перед фактом, що збирається зробити аборт.
Мені довелося витратити багато зусиль на те, щоб переконати її відмовитися від цієї затії. Я пояснював, що така процедура може стати причиною безпліддя. Аня погодилася залишити немовля, але за умови, що після пологів віддасть новонародженого в дитячий будинок. Батьки підтримували рішення доньки, а я сподівався, що вона змінить свою думку, коли візьме дитинку на руки.
Проте Ганна зібрала свої речі і зникла у невідомому напрямку, залишивши мене наодинці з донечкою. Я до останнього не вірив, що вона могла таке вчинити. Мабуть, батьки мали на неї значно більший вплив, ніж мені здавалося. Пізніше до мене дійшли чутки, що Аня переїхала жити закордон.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Однак ми з Катрусею були нерозлучними. Я займався вихованням доньки, а мої батьки допомагали мені. Хоча я намагався дати дівчинці все необхідне, але батьківської турботи замало. Донечці потрібна була жіноча увага. Я пробував побудувати з кимось стосунки, але у мене нічого не вийшло.
Минали дні. Якось у двері моєї квартири подзвонили. Я відчинив і побачив на порозі Аню. Мені кортіло одразу прогнати її геть, але не хотілося влаштовувати сцен на очах в Катрусі. Я попросив доньку погратися у своїй кімнаті, а непрохану гостю запросив на кухню.
Ганна каялася у скоєному і просила вибачення. Вона сказала, що хоче помиритися, відновити наші сосунки і надолужити згаяне. Проте я вказав їй на двері.
– Тату, а хто це до нас приходив? – запитала Катя, коли Аня пішла.
Це питання загнало мене в глухий кут. Я не знав, що відповісти. Вона мама? Давня знайома? Колишня подруга?
Ганна 5 років не виходила на зв’язок. Їй було байдуже на благополуччя власної доньки, яку вона покинула одразу після народження. Хіба зараз вона заслуговує називатися її матір’ю?
А як би ви вчинили на місці чоловіка?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
Це не справжня любов, якщо це не важко
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
