Я хочу поділитися своєю історію, щоб інші не повторювали моїх помилок. Життя в кожного своє, але деколи щось йде не так і людина замість того, щоб щось змінювати нарікає і терпить і живе з цим далі. Слід пам’ятати, що само по собі нічого не зміниться, треба докладати зусилля.
Сталося так, що я з чоловіком переїхали в іншу країну. Ми працювали там кілька років і вже хотіли побачитись з рідними, але перешкодою став ще й карантин. Я хотіла одразу після повернення заїхати до мами, а потім обдзвонити всіх рідних і друзів і скликати їх на пікнік. Щоб як колись ми дружно відпочили, смачно поїли й розказали всі новини.
Якраз через 15 хвилин від мого дому була мальовнича галявина з озером, куди навіть прилітали дикі качки. В дитинстві ми часто з батьками там відпочивали, гарне і тихе місце. Та коли ми приїхали, то побачили плачевну картину. Повсюди виросли бур’яни, озеро оточив очерет зі всіх сторін і його майже не було видно і купи пластику та іншого сміття. Я обурилась, бо як люди могли довести до такого.
Ми менш як годину ходили там і вибирали хоча б трохи чистіше місце. Зупинилися і почали розводити вогонь, палити в мангалі шашлик та овочі. Все проходило добре, їжа була чудова, єдине, що розчаровувало – це сама місцина.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
По закінченню я встала прибирати сміття і просила допомогти всіх інших. Ми з чоловіком спеціально взяли пакети, щоб нічого не залишати там. І от настав момент, коли ми хотіли йти додому, то я не змогла зрозуміти де вони поділися. Перепитала гостей, а вони теж не брали їх. Зрештою моя мама зізналася, що викинула їх в очерет. Бо так роблять усі, і чому ми маємо щось везти назад.
Спочатку я не повірила їй, але потім мене охопив сильний гнів. Я на власні очі бачила сміттєві баки перед входом на галявину. Ми з чоловіком вирішили, що повернемося за нашими пакетами, але забрати їх вже не змогли. Там була вода і багато сміття, невідомо чи ми б не набралися якоїсь зарази й не застрягли там. Я вже майже накричала на маму, але стрималася, бо не хотіла остаточно зіпсувати вечір.
Я зрозуміла, що люди самі винні. Самі нарікають, що хочуть кращого життя, але своїми руками псують його. Як тут можна скаржитися на владу, якщо вони самі не думають про майбутнє покоління і як воно має тут жити. Влада не малює паркани, не б’є ліхтарі й не забруднює озера. То чия це вина. І яке вони мають право звинувачувати когось окрім себе. Такі люди не заслуговують кращого життя.
Тож, люди, будьте свідомими! Ви в силах змінити те, що вас не влаштовує і не треба лише висловлювати нарікання. Треба в першу чергу почати з самих себе і тоді побачите, як життя покращиться.
Чи варто завжди повторювати дії інших?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
