Нещодавно моя мамуся відійшла в інший світ. Навіть неможливо передати словами, як тяжко було прийняти цей факт.
З похорону майже нічого й не пригадаю – все було, наче в тумані. Для найближчих організували поминки. Коли всі почали розходитися по домівках, до мене підійшла двоюрідна сестра.
– Іриночко, я співчуваю Твоїй втраті… Шкода тітку Світлану – свята жінка була.
– Дякую, Улянко.
– Мені дуже соромно сьогодні тобі про це говорити. Розумію, це зовсім не на часі, але чекати ми більше не можемо…
– У чому справа?
– Твоя мама позичала в мене перед смертю певну суму… Зараз ці гроші нам дуже потрібні.
Я знала, що в Уляни деякі фінансові проблеми, тому вирішила не затягувати з поверненням боргу.
– То скільки я тобі винна?
– 10 тисяч.
Я дуже здивувалася… Моя мама ніколи не була економною, але на що вона могла позичати таку солідну суму?
Через кілька днів ми з чоловіком отримали зарплату, і я змогла розплатитися з сестрою.
Добре, що віддала гроші! Однією проблемою менше. Тепер треба думати, як жити далі без найріднішої людини.
– Люба, що робитимемо з квартирою? – спитав чоловік.
Тоді ми спільно вирішили здавати помешкання в оренду, а коли син підросте і схоче жити окремо – запишемо на нього бабусині хороми.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Перед тим, як подавати оголошення – вирішила розібратися з маминими речима. Одягом поділилася з сусідками, а от книги захотіла забрати собі. Всі до єдиної. Вона ними дуже дорожила.
На полицях серед томів української поезії знайшла старий записник.
Погортала його і на останній сторінці знайшла записи усіх маминих боргів.
“Степанівна – 100 гривень, Валюша – 20 грн, Улянка – 3 тисячі (дітям на подарунок)”.
Пригадую, як мама незадовго до своєї смерті подарувала мені новий сервіз, який я давно хотіла, але все руки не доходили його купити.
Я не вірила своїм очам! Як сестра могла так зі мною вчинити! Обдурити людину, яка щойно поховала матір!
То, мабуть, у неї замість серця камінь! Іншого пояснення її вчинку я не знаходжу.
Сфотографувала сторінку і надіслала негідниці в повідомлення. Після того Уляна, як крізь землю провалилася – на дзвінки не відповідає, вдома не з’являється.
Ніколи їй цього не пробачу. Більше у мене сестри немає.
Редактори “Цікаво про” були неприємно вражені цією історією. Не віриться, що заради грошей люди здатні на такі ганебні вчинки. Шкода, що захланність і жадібність може коштувати так дорого, бо стосунки між двома рідними людьми, схоже, назавжди зруйновано. Хіба ті 7 тисяч були того варті?
Чи змогли б Ви пробачити горе-сестру?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото ілюстративне
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
