У мене власний салон краси вже кілька років. Колектив працює злагоджено та ефективно. Клієнти ніколи не скаржаться на якість обслуговування.
Але нещодавня ситуація змусила мене по-іншому подивитися на людей, які зі мною працюють.
3 місяці тому на співбесіду прийшла вродлива молода жінка – переселенка з Харкова. Марія розповідала, що переїхала до Львова разом із маленьким синочком, але він залишився з її матір’ю в селі, неподалік від Золочева.
Заробляє на дитину сама, оскільки чоловік пішов із сім’ї ще задовго до війни в Україні.
Я, звісно, взяла Марію на роботу. Вона успішно пройшла випробувальний термін і зарекомендувала себе, як відповідальна і дисциплінована працівниця.
Все було б чудово, якби не довгі язики жіночого колективу. Дівчата спокою бідолашній дівчині не давали, зовсім не приймали її. Навіть їсти за одним столом із нею не хотіли.
Я ніяк не могла зрозуміти, в чому справа, а потім випадково почула розмову 2 перукарок:
– Ти глянь на неї: не матір, а зозуля якась. Сплавила дитину на бабусю, та й живе собі у власне задоволення.
Покликала усіх працівниць до себе. Усіх, крім Марії. Сказала, якщо вони далі влаштовуватимуть їй бойкоти, то звільню кожну, без винятку.
Ніби трохи заспокоїлися, але ненадовго. Тиждень тому Марічку підвіз до роботи якийсь вродливий молодий чоловік. Ото вже почалося!
– То вона ще й легковажна.
– Дівчата, що ж то за матір така? Певно своєму кавалеру навіть словом не обмовилася про свого синочка.
– Співчуваю я матері нашої Марії. Все на собі старенька тягне…
За кілька днів жінка прийшла до мене вся в сльозах і поклала на стіл заяву на звільнення. Сказала, що більше не може працювати в таких умовах.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я намагалася її заспокоїти, втішала і обіцяла, що якось вплину на ситуацію.
Марія розповіла мені, що навідується до сина щотижня, а живе він з бабусею тільки тому, що тій складно пережити смерть свого чоловіка, тому маленьке внуча – єдиний рятунок від відчаю і горя.
– Моя мама дуже молода і енергійна, їй тільки в радість дивитися за Іванком. Та й мені потрібно трохи встати на ноги в чужому місті. Я ж цілий день на роботі! На кого дитину залишатиму?! – захлинаючись сльозами казала Марія.
Шкода мені її дуже, але вмовити дівчину залишитися і налагодити стосунки з колективом я так і не змогла.
Порадила на новому місці взагалі нікому не розповідати деталі свого особистого життя, аби не наступити на ті ж граблі вдруге.
Взагалі не розумію, як люди можуть так нахабно втручатися в життя інших. Своїх проблем хіба мало? Та ще й воєнний період?
Розчарована своїм колективом. Ніколи не думала, що дорослі і свідомі люди можуть бути такими жорстокими.
Як би Ви вчинили, якби опинилися на місці Марії?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
– Доведеться трохи потерпіти! – зціпивши зуби сказала Катя, коли наважилась відвідати матір. ЇЇ вже 8 років не було у рідному місті
Весілля мого сина не забуде ніхто. На ньому розкрилося дві страшні таємниці
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
На вішалці одне-однісіньке висіло її стьобане пальто. Старенька наділа його, взяла вузлик, причинила за собою двері, пішки спустилася на вулицю
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
