Історія мого життя нагадує якийсь серіал з дуже закрученим сюжетом. Але я не скаржусь! Все, що не робиться – все на краще. Тепер я це точно знаю.
Моя сім’я розбилася вщент в один момент. Після народження первістка на мене чекав сюрприз від чоловіка. І говорю я не про квартиру, машину і навіть не про букет квітів. Я дізналася, що Микола мені зрадив. Він влаштував мені одну суцільну драму: падав в ноги, руки цілував, обіцяв, що такого більше ніколи не повториться.
Якби не малятко на руках, яке потребувало батьківської опіки та турботи, я б йому не пробачила. Але заради дитини наступила на власну гордість і дозволила йому залишитися. Спочатку не могла навіть на нього поглянути, але потім навчилася жити з болем та образою в серці. Виявляється, людина швидко до всього звикає.
Потім трапилася подія, яка відкрила мені очі на людину, з якою я жила стільки років. Я отримала телефонний дзвінок від коханки чоловіка. Вона розповіла мені, що нещодавно народила дитину від Миколи. Дівчина не влаштовувала скандалів, не погрожувала забрати чоловіка із сім’ї, чутно було лише те, як гірко вона плаче від розпачу через ситуацію, в якій опинилася. Мій чоловік відмовився від дитини, навіть аліменти платити не схотів. Замість того, щоб радіти, що Микола обрав таки мене і нашу дитину, я відчула сильну відразу до нього. Який же він негідник! Ані совісті, ані мізків у нього не було.
Микола нахабно брехав тій дівчині, а вона ще зовсім дитина, їй же всього двадцять років. Для неї статний і солідний мужчина став першим коханням. Він розповідав їй про те, що живе сам, нікого не має, адже постійно зайнятий роботою і власним бізнесом. От дівчинка й не встояла перед чарами 33-річного красеня.
Одного ранку вона зателефонувала мені знову. Плакала, кричала щось. Я відразу навіть не могла зрозуміти, що вона хоче мені сказати. Але, коли я змогла розібрати її слова, то була просто шокована. Ярина вирішила віддати дитину до дитячого будинку. Я ні хвилини не роздумувала. Вирішила терміново збирати усі необхідні документи і забрати малюка до себе. Він же не заслужив на таке життя! Хіба він повинен розплачуватися за помилки мого безсовісного чоловіка?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Микола дивився на мене, як на божевільну. Та мене це зовсім не хвилювало. Я подала на розлучення, бо бачити його більше не могла. Коли мені віддали сина Ярини, я відразу зателефонувала їй і про все розповіла. Вона втратила дар мови, постійно повторювала одне й те ж: “Дякую, дуже вам дякую!”
Я запропонувала їй пожити в мене. Мабуть, я таки справжня дивачка, але я ніколи не вважала, що моя пропозиція була помилкою.
Я виділила Ярині із сином кімнату. Перший час допомагала їй з дитиною, поки вона сумлінно працювала на роботі для того, аби заробити на власне житло. З дівчиною ми стали справжніми подругами. Вона виявилася дуже розумною, відповідальною і доброю. Ярина – чудова мати. Читає багато літератури, з якої черпає інформацію про те, як правильно дбати про малюка, як сприяти його розвитку.
Пройшов час, і Ярина почала орендувати власне житло. Скоро її малюку виповниться 3 роки. Вона попросила мене стати його хрещеною матір’ю. Я думаю, що я з радістю погоджуся на цю пропозицію.
Чи змогли б ви вчинити так, як головна героїня?
Чи засуджуєте ви Ярину?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
Оленка ледь стримувала сльози, щоб не заплакати. Ну хіба можна ось так вчинити зі старенькою матусею? Навіть нормального одягу не дали чи грошей. Просто вигнали, як кошеня
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
