Майже на всі різдвяні свята до нас приїхала свекруха. Новим роком почала, а Марією закінчила.
Квартира у нас невелика, однокімнатна. Та місця там немає від слова зовсім. У кімнаті стоїть диван, стіл і тумба з телевізором.
Ну і ялинка, звичайно. Величезна така, аж під стелю ( а вони у нас 2.5 метри).
Спершу зі свекрухою планувалось лиш Новий рік зустрічати, а вона затрималась аж на 8 днів. Це так багато!
І незручно. Її ми поклали на диван, а самі спали з чоловіком на надувному матраці, після якого спини не чути. Я втомилась щодня прибирати, готувати. Посміхатись, створювати хорошу атмосферу… Та й взагалі від того, що в моєму домі постійно є третя людина. Я не звикла до цього.
З їжею проблеми були: свекруха дуже перебірлива. Те їм, те не їм. Постійно щось придумувати доводилось.
Салати мої викинути хотіла 1 січня. Бачте, вони вже не свіжі. Та я не дала цього зробити. Ми з чоловіком доїли. Що даремно пропадати буде!
У взутті вона ходила по всьому коридору, хоча я не раз наголошувала, що роззуваємось, як тільки заходимо.
Шкода на вулиці зима і довго не погуляєш. Бо в такому тісному приміщенні з нею було важко. Здавалось, що вона стискає мене. Я хотіла трохи простору, а вона все не їхала.
– Так добре у вас спиться – казала свекруха.
Ага. Їй то, можливо, і так. А я не виспалась за усі свята взагалі. Зла ходжу, нервова, дратуюсь. Чоловік це помітив. Та й сам він втомився, без настрою.
А їй хоч би що! Навіть і не думала, що ми замучені…
У мене склалось враження, що моя свекруха енергетичний вампір. Вона ніби нічого поганого не зробила, а енергії після її приїзду не стало зовсім. Це не вихідні, а тортури для мене вишли. Я ще довго відходити буду!
Ми ж до неї, коли приїжджаємо довше, ніж на дві доби ніколи не залишались. При чому не з моєї подачі, а чоловіка. Йому і самому важко було, просто він теж мовчав, бо ж не виганяти маму…
А як у вас пройшли свята?
