Я вийшла заміж за чоловіка, якого дуже кохала. Зустріла його, коли навчалася на 4 курсі педагогічного факультету. Думала, що наше кохання – вічне. Але це був самообман. Після народження нашого сина, мені стало важко доглядати за собою. Звісно, я ніколи не запускала себе до невпізнаваного стану, але й на всі 100% виглядати не могла, зважаючи на те, що в мене на руках немовлятко, яке потребує моєї уваги і турботи цілодобово.
Чоловіка такий спосіб життя не влаштовував, тож він вирішив завести собі коханку. Я дізналася про це випадково. Іван був у душі в той момент, коли йому зателефонував телефон. В той час у його матері були невеликі проблеми зі здоров’ям, тож я подумала, що варто взяти трубку і перевірити, чи не трапилося чогось поганого. З’ясувалося, що дзвонила Соня, його нова обраниця.
Я була шокована! Вимагала від чоловіка пояснень, а натомість отримала хвилю звинувачень у тому, що взяла без дозволу його телефон до рук.
Я не збиралася терпіти таке приниження, швидко зібрала свої речі та речі малюка і пішла з дому. Я не знала, куди йти, але була певна – під одним дахом із цим зрадником я більше ні хвилини не залишуся. До батьків податися я не могла. Причина була не в тому, що вони б мене не прийняли, зовсім ні! Просто вони жили в маленькій квартирці у компанії іще трьох сторонніх людей. Куди ще мене туди з малим дитям? Ні, дам собі раду сама.
Здогадалася занести в ломбард усі свої золоті прикраси. Отримала за них немалі гроші, тож могла зняти на декілька ночей готель. А потім став мені у нагоді мій диплом: я влаштувалася вчителькою молодших класів у школу, яка знаходилася у невеликому селі неподалік від міста. Там і зняла для нас із Максимком будиночок. Тривога і страх за наше із сином майбутнє потроху розвіювалися.
Якось, повертаючись з роботи, я помітила, що в будиночку, який знаходився поруч із моїм горить світло. Мене це здивувало, бо мені розповідали сусіди, що там колись жила вдова. Померла 5 років тому від суму і відчаю, бо не змогла змиритися з тим, що її син потрапив до в’язниці за численні крадіжки.
– Мабуть, син вийшов із в’язниці і вирішив повернутися додому, – подумала я, – доведеться його тепер остерігатися, уникати будь-якого контакту із ним.
Але сталося все не так, як я собі запланувала. Одного вечора ключ застряг у щілині, тож я не могла потрапити до власної домівки. Хвилин 20 простояла під дверима. На допомогу поспішив сусід, якого я так боялася. Але не прийняти його поміч я просто не могла, інакше залишилася б із маленькою дитиною на вулиці. Сусіда звали Володею. Він видався мені непоганою і досить приємною людиною.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Та зустріч не була останньою. З того часу ми почали ближче знайомитися, навідуватися в гості одне до одного. Сусіди, як не крути. Він розповів мені історію про те, як його підставив найкращий друг. Саме через нього він і опинився у в’язниці, хоч ні в чому не був винен. Я теж розповіла йому про свою долю.
Через деякий час ми вже були по-особливому близькими людьми. Я допомагала йому адаптуватися до життя на волі. Намагалася переконати усіх мешканців села в тому, що Володя – чудова людина, а судити когось за його минулим – це велика помилка. Мені це таки вдалося, і мій друг без жодних труднощів зміг влаштуватися на роботу.
Між нами почало зароджуватися велике і світле почуття – кохання. Володя запропонував мені вийти за нього заміж. Я погодилася. Вже за декілька місяців я завагітніла. Усі були на сьомому небі від щастя: і я, і чоловік, і мій синочок Максим, який дуже швидко знайшов спільну мову з Володею. Вони тепер справжні друзі, спільно приховують від мене свої чоловічі секрети.
Нарешті я можу відчувати себе повністю щасливою. Вдячна Богові, що все склалося саме так, а не інакше!
Чи не було б вам страшно спілкуватися із Володею?
Чи змогли б ви пробачити зраду?
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Шлях до щастя: дізнайтеся, який з них підходить вашому знаку Зодіаку
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Кабачкова ікра — 5 гарних рецептів приготування, які мають бути у кожної господині
Інструкція з приготування домашньої маски з желатином
Нещодавно мама мені зателефонувала і сказала, що мені прийшла якась спадщина, і треба приїхати додому, щоб оформити всі документи. Я була ошелешена, коли дізналася, що Ніна Карлівна, яку я не бачила майже 20 років, записала свою шикарну трикімнатну квартиру в центрі міста на мене
