Поки Олена розплачувалась за продукти на касі супермаркету, Андрій стояв надворі спокійно покурюючи цигарки.
Вона вийшла з двома важкими пакетами. Попросила чоловіка взяти.
– А ти що? – здивовано запитав він. Дівчина почала нервуватись. Вона не розуміла, чому її чоловік такий тугодум, невже не бачить, як їй важко.
– Андрій, вони тяжкі. Візьми їх, будь ласка.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Андрій включив дурачка і швидко почалапав вперед. Знав, що вона не наздожене. Додому було недалеко, хвилин 5 пішки, але з великими сумками дорога здавалась вічністю.
“Нехай понесе трохи, нічого їй не станеться, не надірветься. От настрій у мене сьогодні такий – дружину повиховувати. Нехай знає, де її місце. А я мужик, а не підкаблучник!” – думав дорогою Андрій.
– Андрію, куди ти побіг? Повернися за пакетами – мало на розплакавшись кричала Олена. Та він навіть не повернувся. Жінка думала, що він так жартує, та щось жарт надто довго затягнувся. У неї було бажання кинути ті пакети, але, ніби в якомусь тумані, продовжувала їх нести.
Дійшла до під’їзду, сіла на лавку. Несила підніматись далі. Квартира на 6 поверсі, а ліфту у них в будинку не було. Ледве стримувала сльози – не плакати ж на вулиці, там сусіди.
Але і проковтнути цю ситуацію вона не могла. Андрій її не тільки образив, а й принизив. Але ж він такий турботливий і уважний був до весілля!
– Привіт, Оленко – вирвав її з роздумів голос баби Каті.
– А, добрий день, баб Кать.
Баба Катя жила поверхом нижче і дуже товаришувала з Олениною бабцею, поки та була жива. Пізніше вона дуже допомагала їй у побутових питаннях. Все, чого Олена не знала, питала в баби Каті. Бо ж нікого ближчого вона тут не мала. Мама переїхала в інше місто до свого другого чоловіка, народила ще двоє дітей і жала там з ним, лиш зрідка згадуючи за неї.
Дівчина вирішила віддати всі продукти бабі Каті, недаремно ж вона їх несла. А чоловіка вона провчить.
– Ходімо, я вас до квартири заведу, он продуктів вам трохи принесла.
Олена інколи допомагала пенсіонерці, приносила їй дещо, та це було нечасто. Коли старенька побачила стільки смаколиків у пакеті, які вона любила, але не могла собі дозволити, о дуже розчулилась, а Олена і собі за компанію. Вони ще трохи поговорили і дівчина підійнялась до себе додому.
Андрій вийшов до коридору і уже щось жував.
– А де пакети? – спитав він, коли побачив порожні руки дружини.
– Які? Ті, що я просила тебе донести?
– Олено, та ти що, образилась?
– Ні. Я лиш висновки зробила – холодно відповіла дівчина.
– І які ти висновки зробила? – напружено запитав чоловік. Він чекав криків, істерики, сліз, а тут спокій, така настороженість. Йому аж моторошно стало.
– Немає в мене чоловіка. Я заміж вийшла, виявляється за дурепу!
– Що що? Що ти верзеш таке?
– А що незрозумілого? Я хочу, щоб ти справжнім чоловіком був, а ти вочевидь, теж хочеш чоловіка, а не дружину. То шукай собі і виходь за нього заміж.
Андрій розізлився, почервонів. Він не розумів, до чого ці всі розмови! Олена пішла в кімнату і почала збирати речі Андрія.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– І ти через таку дурницю від мене піти хочеш?
А у відповідь мовчання.
– Ну подумаєш сумку понесла, нічого страшного ж не сталось!
– Свою сумку, сподіваюсь, ти донесеш сам. Можу допомогти і через вікно тобі її спустити! – жорстоко сказала Олена.
Дівчина не планувала йти на крайні міри, але зрозуміла, що це був перший дзвіночок. І якщо вже зараз таке, то потім буде ставати тільки гірше. Вона не сумнівалась – таке присікають на кореню!
Як ви думаєте, яким повинен бути справжній чоловік?
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Шлях до щастя: дізнайтеся, який з них підходить вашому знаку Зодіаку
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Кабачкова ікра — 5 гарних рецептів приготування, які мають бути у кожної господині
Інструкція з приготування домашньої маски з желатином
15 цуценят, які вкрадуть ваше серце, щоб наповнити його світлом і любов’ю
Нещодавно мама мені зателефонувала і сказала, що мені прийшла якась спадщина, і треба приїхати додому, щоб оформити всі документи. Я була ошелешена, коли дізналася, що Ніна Карлівна, яку я не бачила майже 20 років, записала свою шикарну трикімнатну квартиру в центрі міста на мене
