Вирішив зрадити дружині. Наш шлюб якраз переживав не найкращі часи – буденність, діти, сварки.
Ну, а тут нова співробітниця, вся така молода, життєрадісна, не обтяжена побутом і сім’єю. Почав до неї залицятися, дарував квіти, водив в кафе. Дружині казав, що затримуюся на роботі, чищу комп’ютер друга від вірусів, проводжу час на СТО, ну, і інші відмазки.
І ось, нарешті, молоденька колега пообіцяла інтим. Побачення запланували на суботу у неї вдома, до цього вона в гості мене не кликала. Додому повернувся щасливий, радіючи перемозі. Гормони вирували, метелики в животі голосно шелестіли крилами, а мозок був у цілковитій відключці.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Вдома мене зустріла втомлена дружина, діти вже спали. Приховувати щось від жінок неможливо – читають по обличчях, як професійні фізіогномісти. Тому і моя Марина одразу помітила, що я задоволений, немов кіт злизав сметану. Коментувати, однак, вона нічого не стала, а просто розігріла вечерю. Потім сказала, що з ніг валиться, тому посуд потім помиє, і пішла в кімнату.
Після вечері і водних процедур, я зайшов в спальню і бачу таку картину: Марина спить на ліжку, не роздягнувшись, навіть волосся не розплела. Мабуть, так втомилася, що просто сил на це не було. А поруч на столику лежить наш старий альбом з фотографіями. Мені від передчуття завтрашнього побачення все одно не спалося, тому почав переглядати альбом.
Гортаю я фотки, а там … моя дружина за часів, коли ми тільки зустрічалися. Красива, свіжа … І моя задоволена морда поруч з нею, щастя так і ллється з фотографій. І тут я згадав, як був у неї закоханий, як залицявся до неї, ночами спати не міг! Буря почуттів нахлинула, навіть в очах защипало.
Довго я крутився в ту ніч, думав про дружину, про мою нову коханку, про сім’ю, дітей, наші проблеми, побут. Багато про що думав. Так хотілося, щоб знову поруч зі мною була та колишня Марина. І нарешті мене осінило! Адже мені ніщо не заважає почати доглядати за дружиною, як раніше. Водити в кафе її, а не дівчину з роботи. Балувати сюрпризами, говорити компліменти.
Загалом, попри те, що була 5 ранку, я зателефонував своїй матері і домовився, що на вихідні вона забирає дітей до себе. Потім збігав в цілодобовий квітковий магазин і купив шикарний букет. Перед тим, як Марина просунулась, а встає вона рано, я встиг приготувати їй сніданок і приніс його в ліжко.
Дружина здивувалася, але була дуже рада увазі. А я милувався її розпатланим волоссям і заспаним, рідним обличчям. Ну, а з букетом вона мало не танцювала по кімнаті – в такому захваті була!
Дівчинці з роботи я дав відбій, хоч і складно було на це наважитися – кілька разів ігнорував її дзвінки. Але зате таке полегшення відчув! Не потрібно тепер ховатися, брехати дружині і друзям, сім’ю грошима обділяти. У той же день відправив дружину в салон краси, а ввечері ми вечеряли в її улюбленому ресторані. На наступний день кіно, прогулянки – справжнє побачення, як багато років тому.
Коротше, за ці два дні моя Марина казково змінилася, знову стала тим пустотливим дівчиськом, в яку я колись закохався. Тепер я намагаюся приділяти їй і родині більше уваги і отримую таку віддачу, яку ні з однією коханкою отримати не вдасться.
Так ось, мужики! На своєму досвіді переконався, що жінка – відображення чоловіка. Буде вона щаслива – будете щасливі і ви.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Не вірите? Перевірте!
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
Син-підліток постійно злився на маму: за те, що вона стара, і ім’я дала йому безглузде
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
Оленка ледь стримувала сльози, щоб не заплакати. Ну хіба можна ось так вчинити зі старенькою матусею? Навіть нормального одягу не дали чи грошей. Просто вигнали, як кошеня
