Ми з чоловіком дуже довго збирали на новий автомобіль, економили на собі, минулого року навіть на море з дітьми не поїхали – розуміли, що попереду важлива покупка, тож варто вибрати щось одне: або машину, або відпочинок.
Після року жорсткої економії нам таки вдалося заощадити необхідну суму, і ми поїхали до салону обирати машинку мрії.
Вибір зупинився на новенькій сріблястій ауді, яка виблискувала на сонці під час тест-драйву, як нова копійка.
Ми з чоловіком у неї просто закохалися.
– Марічко, не дарма ми себе так обмежували у всьому – воно того було варте!
– Погоджуюся, любий. Діти будуть просто в захваті.
Після такої вдалої і бажаної покупки ми повернулися додому надзвичайно щасливими. Але в якийсь момент Дмитро здався мені трохи засмученим, чи то швидше стурбованим.
– В чому справа? Щось не так із документами на авто? – лагідно спитала я.
– Та ні, усе добре. В мене просто до тебе є одне прохання…
– Яке?
– Може, ми наше старе авто моїм батькам подаруємо, ти ж не заперечуватимеш?
– Звісно, що ні. Я тільки за… Вони будуть дуже щасливі.
Так ми і зробили, але гадки не мали, що цей “подарунок” вилізе нам боком через деякий час.
Не минуло й місяця з того часу, коли свекруха та свекор почали їздити на нашій старій машині, як визрів перший скандал.
– На цьому неможливо їздити! – заявила матір чоловіка, коли зайшла до квартири. – Це ж суцільне знущання. Як ви могли нам таке втюхати?
– Мамо, що ти таке кажеш? Нормальна машина. Звісно, не іномарка, але вона цілком справна, я ж її щороку возив на перевірку, ремонт, профілактику.
– Ну й чудово! Раз ця машина така хороша, тоді пропоную вам забрати її назад, а мені віддати свою ауді.
Ми з Дмитром почали реготати, бо ж подумали, що Валентина Семенівна просто так жартує.
– Не бачу нічого смішного… Чи ви гадаєте, що я сидітиму з вашими дітьми просто за “дякую”?
– Та ж Ви самі просите нас, аби ми привозили малюків бодай ненадовго, бо вам з чоловіком вдома дуже самотньо і нудно?! – втрутилася я в розмову.
– Мамо, я тебе не впізнаю, що взагалі відбувається?
– А те, що я прагну справедливості. Моя невістка роз’їжджатиме на новенькій і розкішній іномарці, поки буду мучитися в якомусь драндулеті
Свекруха розлютилася не на жарт – кричала так, що мало піна ротом не йшла.
Чоловік довго такої вистави не терпів. Випровадив батьків з квартири.
З того часу минув рік. Валентина Семенівна припинила з нами спілкуватися. Навіть з онуками бачитися не хоче.
Дмитрові, звісно, боляче, він навіть намагається якось відновити стосунки з матір’ю – та все марно.
Ніколи не думала, що найрідніша у світі людина може зрадити сина тільки заради якоїсь груди заліза. Куди котиться цей світ?
На чиєму боці Ви? Як би вчинили на місці Дмитра?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
