“Ви як хочете, але вашу нову машину я заберу собі!” – заявила свекруха

Ми з чоловіком дуже довго збирали на новий автомобіль, економили на собі, минулого року навіть на море з дітьми не поїхали – розуміли, що попереду важлива покупка, тож варто вибрати щось одне: або машину, або відпочинок. 

Після року жорсткої економії нам таки вдалося заощадити необхідну суму, і ми поїхали до салону обирати машинку мрії. 

Вибір зупинився на новенькій сріблястій ауді, яка виблискувала на сонці під час тест-драйву, як нова копійка. 

Ми з чоловіком у неї просто закохалися. 

– Марічко, не дарма ми себе так обмежували у всьому – воно того було варте!

– Погоджуюся, любий. Діти будуть просто в захваті. 

Після такої вдалої і бажаної покупки ми повернулися додому надзвичайно щасливими. Але в якийсь момент Дмитро здався мені трохи засмученим, чи то швидше стурбованим. 

– В чому справа? Щось не так із документами на авто? – лагідно спитала я.

– Та ні, усе добре. В мене просто до тебе є одне прохання…

– Яке?

– Може, ми наше старе авто моїм батькам подаруємо, ти ж не заперечуватимеш? 

– Звісно, що ні. Я тільки за… Вони будуть дуже щасливі. 

Так ми і зробили, але гадки не мали, що цей “подарунок” вилізе нам боком через деякий час.

Не минуло й місяця з того часу, коли свекруха та свекор почали їздити на нашій старій машині, як визрів перший скандал. 

– На цьому неможливо їздити! – заявила матір чоловіка, коли зайшла до квартири. – Це ж суцільне знущання. Як ви могли нам таке втюхати?

– Мамо, що ти таке кажеш? Нормальна машина. Звісно, не іномарка, але вона цілком справна, я ж її щороку возив на перевірку, ремонт, профілактику.

– Ну й чудово! Раз ця машина така хороша, тоді пропоную вам забрати її назад, а мені віддати свою ауді. 

Ми з Дмитром почали реготати, бо ж подумали, що Валентина Семенівна просто так жартує. 

– Не бачу нічого смішного… Чи ви гадаєте, що я сидітиму з вашими дітьми просто за “дякую”?

– Та ж Ви самі просите нас, аби ми привозили малюків бодай ненадовго, бо вам з чоловіком вдома дуже самотньо і нудно?! – втрутилася я в розмову. 

– Мамо, я тебе не впізнаю, що взагалі відбувається?

– А те, що я прагну справедливості. Моя невістка роз’їжджатиме на новенькій і розкішній іномарці, поки буду мучитися в якомусь драндулеті 

Свекруха розлютилася не на жарт – кричала так, що мало піна ротом не йшла. 

Чоловік довго такої вистави не терпів. Випровадив батьків з квартири.

З того часу минув рік. Валентина Семенівна припинила з нами спілкуватися. Навіть з онуками бачитися не хоче.

Дмитрові, звісно, боляче, він навіть намагається якось відновити стосунки з матір’ю – та все марно. 

Ніколи не думала, що найрідніша у світі людина може зрадити сина тільки заради якоїсь груди заліза. Куди котиться цей світ?

На чиєму боці Ви? Як би вчинили на місці Дмитра?

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Фото з відкритих джерел

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

SofiaP
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector