Я жила у селі. Батьки завжди намагались дати мені краще життя. Я поїхала у місто, вони оплатили навчання, мені вдалось знайти непогану роботу, я закріпилась там.
Та вони завжди чекала, що за хороше виховання, я відплачусь їм на старості років, буду доглядати за ними, та оплачувати їм комуналку і продукти. Щоразу, як я приїжджала в село їх провідувати, вони не втомлювались повторювати мені це.
Одного разу, я м’яко натякнуло про те, що не слід кожного разу мені це згадувати. Мама сказала, що мені варто цінувати її, адже я зрозумію, що таке нерідна мати, коли вийду заміж.
Тому, коли одружувалась, уже з холодом відносилась до своєї свекрухи, хоч вона нічого поганого мені не зробила. Та настанови матері на підсвідомості не давали спокою. Та й подруги розповідали, які у них жахливі свекрухи.
Я мало спілкувалась з мамою чоловіка. Вважала, що краще нам триматись на відстані, ніж зблизитись і вислуховувати претензії одна одної. Я не вважала її поганою, чи щось у тому роді, просто не йшла на контакт і не зближалась з нею.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Свекруха часто мені телефонувала, запрошувала у гості, та я все відмовлялась, аби не йти до неї шукала різні виправдання: то вдома роботи багато, то з подругою зустрітись мала, то я на танці пішла.
Вона інколи приходила в гості до нас, приносила різні смаколики, які пекла сама, ми пили чай, розмовляли на буденні побутові теми. Волни сиділа не довго, не хотіла нам набридати. Та сумувала за сином, і зі мною хотіла зблизитись.
Одного недільного ранку, свекруха прийшла до нас о 7 годині. Я була дуже зла, вона мене розбудила, а я хотіла поспати довше у свій вхідний. Навіть чаю їй тоді не запропонувала. Стояла на коридорі заспана і сердита.
– Ти не гнівайся, що я так рано, я пирогів напекла, хотіла вам занести, що потім поснідали собі. Бо я ж зараз до церкви іду на службу Божу, а потім на день народження до подруги, вже не встигну до вас забігти.
Свекруха тоді забула свої речі на столі: телефон, а під ним записка.
“За здоров’я моїх дітей Івана та Вікторії”.
Я навіть не можу передати ті почуття, які сповнили мою душу у той ранок. Мені стало дуже соромно за свою поведінку. Я зрозуміла, що у мене золота свекруха. Навіть рідна мама не завжди була зі мною такою доброю. Я повинна була вибачитись перед нею і поговорити врешті-решт, пояснити, чому я так холодно до неї ставилась.
А чи боялись ви зближатись зі своїми свекрухами? Які у вас відносини зараз?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
Це не справжня любов, якщо це не важко
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
