Усі випадковості ніколи не бувають випадковими. І кожна людина, яку ми зустрічаємо на своєму життєвому шляху – справжній Божий дар.
От і в житті Бориса трапилася доленосна зустріч. Молодий юнак все своє дитинство провів у дитячому будинку, а коли випустився, то не зміг дати собі раду з усіма труднощами, які чекали на нього у великому і ворожому світі, тому опинився на вулиці. Все, на що міг розраховувати хлопець – це декілька гривень на день, які жертвували на його щоденні потреби небайдужі перехожі. Та нічого більшого Борис від життя і не просив.
Якось у хлопця видався не дуже хороший день, в кишені лежало лише декілька монет, вже вечоріло, але Борис сподівався ще хоча б на декілька гривень. Аж раптом навпроти нього на лавку присів старший чоловік. Він був гарно одягнутим, в дорогому взутті, на руці виблискував коштовний годинник. Про таке Борису навіть мріяти не доводиться. Соромно хлопцеві було навіть в очі подивитися чоловіку, бо він звик, що всі на нього кидають зневажливі погляди, дехто може навіть в лице розсміятися. Але цього разу все було по-іншому. Чоловік заговорив до жебрака:
– Чого ти тут? – мовив заможний пан.
Борис відразу і не реагував, бо думав, що питання звучало не до нього. Обернувшись і не побачивши нікого іншого навколо, Борис відповів:
– Навіть не знаю.
– Корабель, який не знає, куди йде, якого курсу тримається, так і буде розсікати морські хвилі до того, як остаточно не розіб’ється об скелі. З людиною все працює так само: якщо у неї немає сенсу і мети – вона так і буде поневірятися у світі, не знаючи, до якого берега прибитися.
Борис був вражений тим, що почув. Проста алегорія, але у ній було стільки змісту, сенсу. Вона на мить змусила його побачити сіру буденність по-іншому, зі сторони всіх тих можливостей, які хлопець втрачає. Його роздуми перервав різкий кашель чоловіка, що сидів навпроти. Він почав бліднути, увесь вкрився невеликими краплинками поту на чолі. В кишені намагався знайти якісь таблетки. Хлопець підбіг до нього, бо почув, як той шепоче щось незрозуміле.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Підійшовши ближче, він зрозумів, що той просить принести йому води. Не сумніваючись ні хвилини, Борис вийняв з кишені свої монетки і побіг в місцевий магазинчик. За пляшку води віддав увесь свій денний заробіток, але його це не хвилювало. Він турбувався, аби з людиною, яка першою заговорила з ним за довгий проміжок часу, нічого поганого не трапилося. Повернувшись, Борис побачив, що справи йдуть погано, тому швидко побіг до жінки, що продала йому воду, і попросив, аби та терміново викликала швидку допомогу.
Борис підтримував незнайомця аж до того моменту. поки не приїхала машина з лікарями. Минув час, а в житті хлопця нічого не змінилося, лише думка про кораблі не давала йому з часу тої дивної зустрічі спокою. Настала зима – найгірша пора року для тих, хто не має даху над головою. Борис з кожним день перетворювався на замерзлу фігуру з льоду: він вже не міг ні рухатися, ні говорити. Добрів до якогось офісу, біля якого було багато лавочок. Ліг на одну із них і, напевно, чекав швидкої смерті.
З офісу вийшов охоронець, який з усіх сил намагався прогнати юнака. Але тут із будівлі вийшов директор, почав повільно підходити до своєї дорогої автівки. Побачивши якусь сутичку між охоронцем і жебраком, він підійшов ближче, аби зрозуміти, що саме відбувається. Варто було лише кинути один погляд на обличчя юнака на лавці. як він одразу наказав своєму водієві покласти безхатченка в його машину і відвезти до його дому.
Всі були просто шоковані. Але не могли не виконати наказу такої шанованої людини.
Прокинувся Борис у м’якому і теплому ліжку. Поруч лежав чистий одяг і засоби особистої гігієни. Таких умов хлопець з дитячого будинку ніколи в житті не бачив. Хатня робітниця запропонувала юнаку прийняти ванну і спуститися до сніданку, на якому його вже всі зачекалися. Коли Борис привів себе до ладу, внизу сидів в кріслі господар будинку – той самий чоловік, якого він тоді зустрів в парку.
– Ну, привіт, мій рятівнику, – сказав Іван Дмитрович, – я так мріяв побачити тебе знову, аби висловити тобі подяку за порятунок. Знайомся – це моя дружина Ірина Андріївна і моя онучка Анна.
Дівчина та жінка подарували Борису свої посмішки і сіли до сніданку. Вперше йому було так затишно, вперше він відчув, що таке мати сім’ю, людей, з якими можна розділити смачний і запашний сніданок.
Зав’язалася розмова про минуле юнака, то й він почав розповідати про те, як жив у дитячому будинку, потім в інтернаті, а потім на вулиці, бо не впорався із викликами життя. Ні, він не скаржився на холод, голод і тверде ложе у вигляді лавки, найбільше його ранило ставлення людей, які навіть не дивилися в його бік, а навіть якщо й кидали свій погляд, то він був повний злоби, зневаги та відрази.
Іван Дмитрович разом із дружиною подякували і залишили за столом лише Анну та Бориса. Той знітився, вирішив, що, мабуть, сказав щось не те. Але дівчина запевнила хлопця, що той ні в чому не винен. Вся річ у тому, що її батьки теж загинули, і якби не дідусь та бабуся, її могла б спіткати така ж доля.
Було цілком очевидно, що між Борисом та Анною пробігла іскра, яка почала перетворюватися на справжнє полум’я. Почала пара зустрічатися, Іван Дмитрович допоміг влаштуватися своєму рятівнику в його фірму, де хлопець наполегливо і дуже сумлінно трудився. Через деякий час Аня народила синочка Остапа. Всі були дуже щасливими.
Минули роки, замело парк пухнастим білим снігом. До воріт під’їхав великий автомобіль, з якого вийшло двоє статних чоловіків: батько та його син.
– Остапе, яка твоя ціль у житті? Який у нього сенс? – спитав батько сина.
– Не знаю, – розгублено відповів хлопець.
– Корабель, який не знає, куди йде, якого курсу тримається, так і буде розсікати морські хвилі до того, як остаточно не розіб’ється об скелі. Так само й людина, яка живе без сенсу і мети. У всіх вони повинні бути, сину. І ти свої знайди, – сказав Борис.
Чи маєте ви мету?
Який сенс вашого життя?
Питання було піднято ще раз – син і невістка приїхали до нас в гості в міську квартиру з нагоди чергового сімейного свята. Я знову категорично заявила, що їм на нашу дачу дорога закрита
“У снах завжди приходять підказки” — тлумачення снів за днями тижня
Най-най Знак Зодіаку: чим ви кращі за інших?
Кліп заборонений до показу. Такого ви ще точно не бачили! Відео
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
– Позичати родичам гроші – то собі гірше робити, – казав чоловік. Шкода, що я його тоді не послухала.
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Які продукти з кухні підійдуть для підгодовування кімнатних квітів
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Ми поїхали до мами чоловіка і повідомили їй радісну звістку, але на обличчі свекрухи не було жодної емоції
Вовк, – промайнуло в голові у жінки. Вона взяла палицю, яка лежала поруч і почала поволі вставати
Як привчити себе регулярно готувати чебуреки. Рецепт чебуреків з м’ясом
Кращі маски для глибинної підтяжки шкіри обличчя – готуємо у домашніх умовах та тішимось результатам!
Свого нового зятя Ганна Тимофіївна не любила. Ось не запав він їй в душу: і з вигляду, і по розмові
Діда вона пам’ятала смутно, спогади зберегли тільки різкий і неприємний запах поту і грубий, владний тон голосу
20 екзотичних товарів з усіх куточків світу, які ми і уявити собі не могли
Вона перед смертю хворіла, довго лежала майже не встаючи у своєму ящику, навіть до туалету не могла дійти. А потім раптом встала і хитаючись пішла до вхідних дверей
3 знаки Зодіаку, в яких в останній місяць літа здійсняться усі мрії
Навіщо при варінні рису додавати оцет: це секрети, якими володіють лише досвідчені шеф-кухарі
