Декілька днів тому у Зоряни було день народження та вона запросила нас на святкування. Вирішили, що найкращий для неї подарунок – гроші, адже я досі не знаю, що вона любить. Тоді якраз і пенсія прийшла, так що ми поміняли її на долари

У нас з чоловіком є син Мирон, гордість родини. Сам вступив до престижного університету в столицю, ще й на державну форму навчання. Там зустрів свою дружино Зоряну та залишилися разом жити у Києві. Зараз у них є донечка, Мирося. Ми інколи приїжджаємо до них у гості, адже живемо далеко, треба цілу ніч їхати потягом. 

Востаннє бачилися місяць тому, коли ми з чоловіком приїжджали у столицю на лікування. Ми вже літні люди, у нього хворе серце, у мене – спина. Досі не розумію, як вони можуть жити у такому великому місті? Шум, гам, всюди їздить транспорт. Ось у нас в селі тихо та спокійно, свіже повітря, неподалік хати ліс та озеро. 

Син з невісткою до нас приїжджають двічі на рік – Паска та Різдво. Ми вже звикли до того, що бачимося частіше у Скайпі.

Декілька днів тому у Зоряни було день народження та вона запросила нас на святкування. Вирішили, що найкращий для неї подарунок – гроші, адже я досі не знаю, що вона любить. Тоді якраз і пенсія прийшла, так що ми поміняли її на долари. Зібрали свої речі, взяли декілька баночок домашньої консервації, фрукти та овочі з городу та поїхали до Києва. 

Невістка хотіла святкувати день народження тільки у ресторані. Покликала своїх родичів, подруг та колег з роботи. Крім її батьків ми нікого не знали, тому підсіли до них за стіл. Зала велика, всюди квіти й танцювальний майданчик є, а ще обіцяли живу музику. Бачила, як біля входу були два невеликі столики, прикрашені білими стрічками. На одному стояла скриня, куди всі гості кидали конверти, а на другий – інші подарунки. Хтось приніс великий екзотичний вазон, комплект для спальні і так далі. Я вже боялася, що ніжки не витримають таких дарунків. 

Але ми були голодні. На столі були якісь незрозумілі закуски з морепродуктів, маленькі десерти. А де салат, гарнір, картопля, м’ясо чи борщик? Що це за дивина на столі? Ми звикли до традиційного частування. От я завжди готую для гостей холодець, олів’є, крабовий салатик, відкриваю мариновані огірочки та помідори, сама печу тортика. Загалом, у нас були порожні тарілки. Ще не вистачало отруїтися таким “частуванням”.

Гості вигукували хвалебні тости, вітали Зоряну зі святом та бажали всього найкращого. А ось вже прийшов тамада та запросив всіх на танцпол, приїхали музиканти. Я думала, що будуть грати традиційні українські пісні, а натомість була якась дурня, що аж вуха у трубочку скручувалися. Чесно кажучи, ми були розчаровані. Тому коли гості вийшли на двір, щоб подихати повітрям або ж перекурити, ми з чоловіком підійшли до столика, де була скринька, та витягли свій конверт. Не для того ми 100 доларів дарували і так довго їхали, щоб на святі ось так настрій зіпсувати! Краще ці гроші витратимо собі на ремонт, адже скоро зима, а у нас дах протікає. Ми ж на пенсії, тому для нас кожна копійка важлива. Ох, і як мій син живе з такою дружиною? Шкода його… 

Наступного ранку швидко зібралися та поїхали у село, навіть не попрощалися та не подякували за гостину. Бо то не свято, а якась дурня! 

Свекруха вчинила правильно? Чому? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector