Заходжу в двір і чую дитяче: – Слава Україні! Відповідаю: – Героям слава! Чого тут чергуєте? – Так ми, дядьку, в засідці сидимо…

Редакція “Цікаво про” натрапила на цікавий допис у Facebook, який опублікував Сергій Бригар. Нас він розчулив, тому ділимося історією з нашими підписниками. 

Дорога до мого будинку пролягає через двір. Перед двориком невелика арка. 

Проходжу крізь неї і чую позаду дитяче:

Слава Україні!

– Героям слава! – відповідаю я і обертаюся. Бачу перед собою хлопчика і дівчинку. На вигляд їм обом не більше 6-ти років. 

– Спокійно! То свої – шепоче малий на вухо своїй подрузі. 

Усміхаюся і питаю:

– Чого це ви тут чергуєте? Ще й привітання таке гарне вивчили… 

– Ми не просто чергуємо – ми в засідці сидимо, – каже мала.

– Хочемо прослідкувати, щоб в наш двір не потрапив ніхто з чужих… Знаєте, ті, що їх тато негарними словами часто називає.

– Здогадуюся, – відповідаю я, ледь стримуючи сміх, – приходили такі?

– Ні, поки жодного не зловили. Не хвилюйтеся, дядьку, у нас всі свої. 

Я прямував до під’їзду і думав, як же все таки чудово жити серед всіх своїх. Хіба для щастя щось іще треба?!

Чи сподобалася Вам історія?

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Фото з відкритих джерел

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

SofiaP
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector