Кохати і бути коханими – це прагнення кожної людини. Секрет вдалих стосунків не лише у взаємних почуттях, але й в терпінні. А воно вимагає багато сил і рішучості.
Ми пропонуємо використовувати наступні 10 способів, щоб розвинути свою терплячість:
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
1. Дізнайся більше про внутрішній світ свого партнера.
Відкрий для себе особистість та індивідуальність обранця. Дізнайся про тонкощі характеру, страхи, сильні та слабкі сторони. Це допоможе по-іншому дивитися на кохану людину й інакше реагувати на її поведінку.
2. Приймай недоліки.
Для того, щоб зменшити кількість непорозумінь, варто приймати недоліки свого обранця і акцентувати свою увагу на перевагах. Не забувайте, що ідеальних людей не буває.
3. Відкрий свою душу перед партнером.
Ділися своїми переживаннями і думками з коханою людиною. Це не лише зблизить вас, але й посприяє тому, що у ваших стосунках з’явиться більше взаєморозуміння і терпіння.
4. Не забувайте розмовляти.
Завжди спілкуйтеся. Обговорюйте ті питання, які вас цікавлять або турбують. Будуйте спільні плани і разом розв’язуйте проблеми.
5. Слухайте.
Дослухайтеся до слів свого партнера. Навчіться не лише висловлювати свою думку, але й чути оточуючих.
Інколи це буває не легко. Однак терпіння допоможе вам впоратися з цим завданням і довести партнеру, що його думка цінна для вас. Це буде лише на користь вашим стосункам.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
6. Приймайте свого партнера таким, яким він є.
Не намагайтеся змінити свого обранця або перешкоджати йому на шляху до власних цілей. Кожна людина має право висловлювати власне “Я”. Якщо ви любите людину, то будете її підтримувати у будь-яких нагинаннях.
7. Разом проведіть час в спокою.
Невербальна комунікація зробить вас ще ближчими. Це прекрасно відчувати свого партнера і розуміти його навіть без слів. Для цього регулярно проводьте час наодинці і в повній тишині. Ви можете мовчки гуляти парком або насолоджуватися теплими обіймами один одного.
8. Не впадайте в паніку разом зі своїм обранцем.
Усі ми можемо мати поганий настрій, панікувати чи скандалити. Інколи на це навіть не має поважних причин. Однак важливо не піддаватися емоціям свого партнера і зберігати спокій. Так він швидше заспокоїться, а стосунки налагодяться. Спокійні розмови ніколи не зашкодять.
9. Шукайте компроміси.
Не варто завжди схиляти свого партнера зробити так, як хочете ви. Інколи корисно поговорити, зважити усі аспекти, врахувати різні точки зору і знайти спільне рішення, яке зможе задовольнити обох.
10. Будьте командою.
Спільне заняття допоможе вам об’єднатися і стати ближчими. Ви навчитеся розмовляти і проявляти терпіння, коли матимете одну мету і залежатимете один від одного. Довіртеся своєму партнерові.
А на вашу думку, яку роль грає терпіння у стосунках?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
