ЖИТТЯ

-Анно, заждіть! Покажіть мені свою сумку! -Я…я не можу. – Негайно! Чи ви думали, я не дізнаюся про крадіжки? -Крадіжки?! – вигукнула я і відкрила сумку. Саша аж зблід

– 15 підлітків! Не боїшся, що вони тобі хату рознесуть? – Ні, вони ж усі мої діти! – Смішна ти, Дарино. На старості літ ніхто тобі не віддячить

Я купила газету в дівчинки, яка видалася мені дуже знайомою. – Як тебе звуть? – Катруся! – в той момент мене наче струмом вдарило

-Де вона? Я хочу її побачити! Коли маля принесли, Соломія затараторила: – Дмитрику, присягаюся, ти мій єдиний!

У Львові ніби все спокійно, але я все одно поїду до подруги в Італію. Хіба ж я тут комусь потрібна?!

– Я з жахом чекала на прихід осені. Знала, що в курнику нам буде нестерпно холодно. Але коли мені привезли нове житло просто у вантажівці – не вірила своїм очам!

Траса Київ-Чоп. Того морозного ранку помітив на узбіччі жінку з дитиною. Раптом переселенці? -Допомога потрібна? Поки розглядав пасажирок, відчув сильний удар зліва…

-Дмитре? То ти живий? Куди ж ти зник на 5 років? – Кохана, я все тобі розповім, це не те, що ти подумала… Раптом чоловік замовк. Його увагу привернуло 2 малих дітей

До нашої квартири в Херсоні заселилося 6 російських військових. Краще б вона згоріла

На похороні жінки Василь не зронив жодної сльозинки. Залишився сам з двома дітьми. Добре, що старшого сестра забрала, а менший постійно до сусідки бігав, та все кричав: “Мамо, ти мені цукерки купила?”