ЖИТТЯ

Я його зліпила із того, що було

Я його зліпила із того, що було

В якийсь момент Сашко завмер, для чогось понюхав повітря і сумно зітхнув, згадавши минуле. Свій дванадцятий день народження

«Тамаро, рідна, ти заходь. Тут таке твориться, нам потрібно серйозно поговорити» – сказала сусідка і затягла мене у квартиру.

 «Бабусю, я лялечку знайшов. Можна забрати собі? Вона пищати вміє». Схопившись за серце, Софія Андріївна акуратно дістала сумку

Вона відвезла Лізу до батьків чоловіка. Сказала, що в сімейному житті все стає лише гірше, а вона хоче собі щастя

– Мам, а чому той дідусь постійно сидить на лавці біля під’їзду? – дівчинка відійшла від вікна і подивилася на матір.

У нас заведено називати такі сім’ї «неблагополучними». Мати розлучилася з чоловіком і з того часу сама ростила сина. Йому на той момент навіть рочку не було

Я живу з ним майже половину життя. За 17 років ми народили чотирьох дітей, платимо іпотеку і будуємо дачу в селі

Сіма кожного дня збиралася вмирати і позначала собі кінцеву точку: ось внуки вивчаться, ось внуки одружаться