Брат з сестрами сидів на кухні ділив майно, яке залишилось після смерті матері.
– Я заберу машину з гаражем! – заявив Микола.
– Ач, який! Машину він захотів. А до мами чому не їздив, поки вона жива була? І на поминки копійки дав, правда Лесю? – запитала Олена в молодшої сестри.
– Правда, Олено. Але Бог з тією машиною. Вона стоїть у тому гаражі купу років, мабуть, заіржавіла вже. Я от на будинок претендую. У мене 4 дітей, мені простору потрібно, нам у двокімнатній квартирці тісно дуже.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Ну я тоді заберу господарство: поле, корову, качок. Думаю ніхто не проти? – підсумувала старша сестра Олена.
– Я проти.. – почувся тоненький дитячий голос Катерини.
А тобі хто слова давав, малявко. Сиди і чекай, поки дорослі вирішують. – сказав Микола.
– Ну от треба було матері на старості ще одну дитину родити? – запитала Леся.
Та дівчинка не настрашилась. Підійшла і сіла за стіл.
– Де я житиму, якщо сюди Олена переїде?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Брат переглянувся зі сестрами.
– Поки ти неповнолітня, то у дитячому будинку, а там життя покаже – сказав Микола.
– Я не зможу тебе взяти до себе, у мене своїх дітей повно.
– А я взагалі завжди була проти твого народження.
– Слухайте, чому ви маєте вирішувати, що мама мала робити: народжувати мене чи ні! І взагалі, не зашвидко ви її майно ділити почали? Її ж лише декілька днів тому не стало. Ви б так збирались, коли вона жива ще була! – дівчинка не витримала, розплакалась і побігла у свою кімнату.
– А й справді – погодився Микола – їй же теж щось має дістатись.
– Та ну, мала ще для цього. Завтра в органи опіки подзвонимо дізнаємось, як краще зробити.
Чотирнадцять років тому, коли мама повідомила дітям, що чекає четверту дитину, їхньому обуренню не було меж. Вони вважали, що у 50 вже потрібно онуків няньчити, а не дітей родити. Казали, що вона з глузду з’їхала.
– Я думала ти мені з онуками допоможеш – казала Олена – а ти сама будеш з пузом ходити! А мої діти ще й старші будуть за їхню тітку!
– Ви справжні егоїсти! Мали б порадіти за маму! Я хочу цю дитину!
– Ти ж стара, як ти можеш родити – дивувався Микола.
– Ти викапаний батько, Царство йому Небесне! Лиш би образити когось! Доживеш до моїх років і скажеш молодий ти чи старий! Я вас виростила, виховала, і хочу підтримки. Та навіть якщо її не буде, я все одно зроблю по-своєму.
Діти не знали, що мама весь цей час виховувала донечку сама. Батько Катерини кинув їх ще до її народження. Як виявилось, він був одруженим, хоча жінці цього не сказав.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я стільки вона дізналась про це одразу виставила чоловіка за двері. Вона і так переживала за пізню вагітність, а тут ще й він ..його дружина.
На живо, Катя народилась дуже міцною, здоровою.
Жінка подзвонила дітям на радостях, поділилась радісною новиною, та вони її навіть не привітали.
З пологового їх забрав Михайло, батько Катерини.
– Дозволь мені бути разом з вами. Я не можу жити, знаючи, що тут у мене є донька.
– Ні. Я вже тобі сказала. Ти маєш іншу сім’ю. А я впораюсь сама.
– Але знай, ти завжди можеш на мене покластись.
Жінка була невблаганна. Та вона зі всім впоралась. Тільки, коли Катерині було 10, вона почала відчувати слабкість. Їй ставало все важче і важче.
Тоді вона вперше за стільки років зателефонувала до Михайла. У них була серйозна розмова, довга. Вони сперечались, скандалили, але вкінці прийшли до висновку. Домовились, що у випадку смерті жінки, Катерина вулиці не залишиться.
Вранці Микола з сестрами господарювали зі сестрами. Ділили речі, які там стояли. Леся домовилась про перевезення худоби до себе в село.
Та от до будинку під’їхала машина, звідти вийшло двоє чоловіків. Зайшли у дім, зібрали усіх і один з них сказав обов’язково покликати Катерину.
– Дозвольте відрекомендуватись. Я Євген Семенович, нотаріус.
Діти здивувались такому повороту подій і переглянулись між собою.
– Ваша матір вирішила подбати про своє майно завчасно і заповіла усе, що було на неї оформлене Катерині Михайлівні. А поки вона неповнолітня її опікуном виступатиме Михайло Федорович, її батько. Власне, це він пере вами і стоїть – нотаріус показав на чоловіка збоку. Усі папери поклав на стіл – Можете ознайомитись детальніше.
– Ну матусю, спасибі тобі велике. Значить цій нагуляній усе дістанеться, а нам дірка від бублика, так? – почав обурюватись Микола – Поїхали, звідси, сестри, тут нам нічого не світить..
– Я так цього не залишу. Я доб’юсь справедливості – кричала Леся.
Діти зібрали і вийшли з батьківського дому. А Катерина скоромного сиділа, опустивши погляд.
– Ви і правда мій тато? – спитала
– Так. Але думаю, тобі не варто так мене називати. Та знай, я буду поруч з тобою. Так хотіла твоя мама. Знаєш, я довго мріяв про те, що зможу бути біля тебе, як розмовлятиму. Я обов’язково розповім, як ми з твоєю мамою познайомились і чому розійшлись. Але це все пізніше.. Ходімо, я тебе нагодую.
Катерина підійшла і пригорнулась до батька.
На вашу думку, як вчинили діти з матір’ю? Чи не були вони корисливими?
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
