Я – Ніна. Мені 37 років і я розлучена. Колишній чоловік знайшов собі молоду коханку і вона від нього завагітніла. Після цього вони одружилися і він переїхав до неї. Більше про нього я нічого ніколи не чула, старалася жити далі. Це сталося 7 років тому.
Зараз я живу одна у своїй однокімнатній квартирі. Працюю, дітей не маю. Вдруге заміж точно не піду, перша спроба вдалася мені не просто. Але я зустрічаюся з приємним чоловіком.
Місяць тому хтось гучно постукав у двері. Я відчинила і побачила перед собою колишнього. Я сильно здивувалася, адже після розлучення ми не спілкувалися. І не знала, що до нього говорити. Олег почав, що його мати сильно хвора і потрібна велика сума грошей. Тож він і його дружина нічого кращого не придумали, як попросити їх у мене.
Річ у тому, що я дійсно мала багато коштів. Я успадкувала від бабці квартиру і продала її. От тільки чому про них дізнався мій чоловік для мене було загадкою. Він чудово знав приблизні ціни квартир у моєму районі. І чи не занадто дивний збіг обставин: продане житло і хвора мати?
Я думала, що за ці гроші куплю собі машину. Залишалося записатися на курси водіння, але зараз часу в обріз, роботи добавилось. Та і в планах не було всі гроші комусь просто віддати. Як життя складеться важко передбачити, заощадження краще мати завжди. Я зловила себе на думці чи мені б він хоч 5 гривень дав на лікування, раз така справа.
– Постарайся нас зрозуміти. Це моя матір!
– А мене хтось збирається розуміти?
Я пригадала, як він тоді майже не приховував, що зраджує зі своєю Оленою. А потім ділив майно так, що дійшло навіть до виделок і ложок, (трохи) більше хотів загарбати у нову сім’ю.
Ще після розлучення була одна схожа ситуація. Він хотів зазіхнути на мою квартиру, куплену до шлюбу. Я тоді виплатила іпотеку за рік до того, але йому нічого не вдалося. Напевно чоловіка це заділо, він вирішив повернутися зараз. А я маю ставитись з цілковитим розумінням до їхньої проблеми. Абсурд чистої води!
Звичайно я відмовилась йому давати гроші. Я вже не хотіла, щоб він попадався мені на очі. Скільки можна? Я так багато потратила на нього свого часу, нервів і здоров’я. Грошей не збираюся давати. А він стояв на своєму і казав, що передзвонить пізніше, коли я добре все обдумаю. От боюся він почує те саме.
Правильно, якщо їм потрібні гроші, то хай йдуть в банк! Їхнім обіцянкам, що вони повернуть усю суму я не можу вірити, і не хочу. Скільки це займе років і чи взагалі повернуть гроші? У банку ніхто питати не буде, там одразу відсотки будуть капати. Думали, що найрозумніші, та дзуськи їм.
Просто мені образливо, що колись ми були не чужі люди, а зараз він так вчиняє. Не хочу допомагати йому і його дружині. Ще коли ми розлучалися, то поділом майна йому дуже допомагала та сама “хвора” свекруха. Вказувала, що він точно має забрати собі й завжди вважала його правим…
Та все ще не покидає мене сумнів чи я роблю правильно. Може таки їм потрібна допомога?
Що мені робити?
