Минув відведений мені максимум – чотири дні. Я не вмиpaла, а з апетитом лопала ковбасу і банани. Мені було добре. А лікарю було погано…
Я мовчки їхала коридорами обласної поліклініки і тихо слухала розмову медсестер. – Куди її? – запитала одна. – Може поки в загальну, а не в окрему? Мене це рознервувало: – Чого ж це я повинна жити в загальній, якщо окрема є? В їх очах читався сум і співчуття. Просто тоді, я ще не знала, що … Читати далі