На початку подружнього життя Мирон дав чітко зрозуміти, що він справжній чоловік:
– Давай я буду працювати на роботі, а ти хатніми справами займатимешся. Все-таки я головний у родині, тому буду гроші заробляти. Зарплати вистачить!
Олена не сперечалася з ним. Тим паче, що у них була маленька дитина, тому з радістю погодилася на таку пропозицію. Та і вона одразу після університету вийшла заміж та народила дитину, а кому потрібен працівник без досвіду роботи? Ніхто новачка не хоче брати. Тим паче, що всі подруги та знайомі також сиділи вдома з дітками. Думала, що все у них буде добре.
Але через декілька місяців зрозуміла, що дуже помилася. Річ у тому, що бабуся чоловіка Антоніна Петрівна вже старенька. Ніхто, крім подружжя, не міг за нею доглядати. Навіщо платити чужій людині гроші? Тому виріши перевезти бабусю до себе на квартиру. І бабця почала встановлювати свої правила, адже мала ще той норовливий та вредний характер.
Наприклад, відмовлялася гратися з малюком. Мовляв, їй ніхто не допомагав, тому і вона не буде Олені на поміч приходити. Звісно, що дівчина намагалася спокійно поговорити з бабусею, адже старенька живе у них вдома і треба поділити хатні обов’язки. Але пані Антоніна була невблаганною:
– Ось коли мені було 20, то мала багато дітей, на роботу ходила та ще й на городі поралася! – дорікала бабуся.
Мирон всіляко підтримував бабцю, адже вона вже літня людина та ледь ходить, а Олена ще змушує її хатню роботу виконувати. Така безсоромна жінка.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Бабуся мене виховала, бо батьків рано не стало, а ти так смієш до неї говорити? Май повагу, вона старша людина! Ти повинна її слухати! – щоразу кричав чоловік.
Одного вечора Олена почула, як старенька намовляє його:
– Чому Олена не працює? Ліниву ти собі жінку вибрав! Вона постійно вдома сидить, нічого не робить, ти єдиний у родині гроші проносиш.
Хоча насправді це пані Антоніна ліниво лежала на дивані та дивилася телевізор, поки дівчина готувала обід, доглядала за малюком та прибирала у квартирі.
Тому вже наступного ранку Мирон розбудив жінку:
– Прокидайся. Годі так довго спати. Краще б шукала роботу, бо користі від тебе нема у цьому домі.
– Ти ж казав, що сам будеш гроші заробляти, а я хатніми справами займатися. Та і в мене досвіду нема, я ж навіть ще жодного дня не працювала за спеціальністю. Не знаю, де мій диплом навіть.
– Придумай щось! Мені набридло, що ти постійно на шиї сидиш. Від тебе жодної користі.
День за днем, стосунки між парою погіршувалися. Вже навіть хотіли подати заяву на розлучення. Але Олена категорично проти, адже хто потім візьме її заміж з чужою дитино. А з роботою як бути? Куди ж вона піде потім?
Спершу Мирон обіцяв, що буде сам родину забезпечувати. А тепер проганяє на роботу, бо думає, що вона лінива дружина. Не знає, що їй далі робити.
А що б ви могли порадити Олені у такій ситуації? Варто розлучитися з Мироном?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
Ніжний і пишний кекс: З’їли все до останньої крихти
25 фотографій, які обдурять ваші очі
Застосування йоду при вирощуванні томатів, огірків, полуниці та інших культур на вашій грядці
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
