На початку подружнього життя Мирон дав чітко зрозуміти, що він справжній чоловік:
– Давай я буду працювати на роботі, а ти хатніми справами займатимешся. Все-таки я головний у родині, тому буду гроші заробляти. Зарплати вистачить!
Олена не сперечалася з ним. Тим паче, що у них була маленька дитина, тому з радістю погодилася на таку пропозицію. Та і вона одразу після університету вийшла заміж та народила дитину, а кому потрібен працівник без досвіду роботи? Ніхто новачка не хоче брати. Тим паче, що всі подруги та знайомі також сиділи вдома з дітками. Думала, що все у них буде добре.
Але через декілька місяців зрозуміла, що дуже помилася. Річ у тому, що бабуся чоловіка Антоніна Петрівна вже старенька. Ніхто, крім подружжя, не міг за нею доглядати. Навіщо платити чужій людині гроші? Тому виріши перевезти бабусю до себе на квартиру. І бабця почала встановлювати свої правила, адже мала ще той норовливий та вредний характер.
Наприклад, відмовлялася гратися з малюком. Мовляв, їй ніхто не допомагав, тому і вона не буде Олені на поміч приходити. Звісно, що дівчина намагалася спокійно поговорити з бабусею, адже старенька живе у них вдома і треба поділити хатні обов’язки. Але пані Антоніна була невблаганною:
– Ось коли мені було 20, то мала багато дітей, на роботу ходила та ще й на городі поралася! – дорікала бабуся.
Мирон всіляко підтримував бабцю, адже вона вже літня людина та ледь ходить, а Олена ще змушує її хатню роботу виконувати. Така безсоромна жінка.
– Бабуся мене виховала, бо батьків рано не стало, а ти так смієш до неї говорити? Май повагу, вона старша людина! Ти повинна її слухати! – щоразу кричав чоловік.
Одного вечора Олена почула, як старенька намовляє його:
– Чому Олена не працює? Ліниву ти собі жінку вибрав! Вона постійно вдома сидить, нічого не робить, ти єдиний у родині гроші проносиш.
Хоча насправді це пані Антоніна ліниво лежала на дивані та дивилася телевізор, поки дівчина готувала обід, доглядала за малюком та прибирала у квартирі.
Тому вже наступного ранку Мирон розбудив жінку:
– Прокидайся. Годі так довго спати. Краще б шукала роботу, бо користі від тебе нема у цьому домі.
– Ти ж казав, що сам будеш гроші заробляти, а я хатніми справами займатися. Та і в мене досвіду нема, я ж навіть ще жодного дня не працювала за спеціальністю. Не знаю, де мій диплом навіть.
– Придумай щось! Мені набридло, що ти постійно на шиї сидиш. Від тебе жодної користі.
День за днем, стосунки між парою погіршувалися. Вже навіть хотіли подати заяву на розлучення. Але Олена категорично проти, адже хто потім візьме її заміж з чужою дитино. А з роботою як бути? Куди ж вона піде потім?
Спершу Мирон обіцяв, що буде сам родину забезпечувати. А тепер проганяє на роботу, бо думає, що вона лінива дружина. Не знає, що їй далі робити.
А що б ви могли порадити Олені у такій ситуації? Варто розлучитися з Мироном?
