Коли я виходила заміж – мама дуже зраділа. Микола їй одразу сподобався.
Одразу після весілля найрідніша почала наполягати на онуках:
– Я вже немолода, а так хочеться ще малюків поняньчити, то ви вже не тягніть з тією справою.
– Мамо, ти в мене ще така красива і здорова, що й сама мамою легко могла б стати.
Вона тільки сміялася і махала на мене рукою.
Та за кілька місяців я таки повідомила мамі радісну новину – я вагітна!
Годі описати, скільки щастя було.
– Ой, діточки мої! Яка ж я рада! Це ж тепер готуватися потрібно! Ми у всьому допоможемо, що тільки треба буде – все дістанемо.
– Мамо, та рано ще про це думати, я ж тільки на другому місяці.
Але час збіг дуже непомітно. Коли до народження малюка залишалося 3 місяці – перебралася до мами в село. На свіжому повітрі трохи легше.
Вона мене годувала смачненьким, оберігала від роботи. Щодня ми сідали з батьками і обговорювали, як назвемо донечку , які вбрання їй купимо, де ліжечко поставимо.
– Ти тільки одяг і білизну на перші місяці не купуй.
– Як це?
– У мене цього добра купу…
– Звідки? Коли ж ти встигла купити?
– Та чого ж купити? Воно вже 21 рік на нового власника чекає.
Тоді батько приніс великий ящик з усіма моїми дитячими речима. І кофтинки, і повзунки, і пелюшки. Все таке біленьке, накрохмалене.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Ти не дивися, що воно стільки років пролежало. Матір його кожного року прасувала, в нове сухеньке місце перекладала, тож речі, як нові, – сказав тато.
– Мамо, невже ти зберігала все це стільки років?
– Аякже! В мене ще й іграшок море!
Батько відкрив іще один ящик, я заглянула всередину і ахнула!
Всі мої ляльки, дерев’яні тваринки, які для мене дідусь сам виготовляв… Я ненадовго поринула в свої дитячі і безтурботні спогади, коли я була улюбленої крихіткою найкращих у світі мами і тата.
– Може, вони надто старомодні для дитини… Я не знаю. Але зберігала їх про всяк випадок. Думала, що й сама народжуватиму ще, але ти часто хворіла в мене, тож ніколи було про другого малюка думати…
– Мамо, ну, що ти! Вони такі чудові, – зі сльозами на очах відповіла я, – дякую тобі!!!
– За що?
– За все! За те, що дбаєш завжди про мене, і за те, що зберегла найкращі спогади мого дитинства.
Через деякий час я народила дівчинку Соломійку. Тепер в її кімнаті купу іграшок, але її улюбленою є моя блакитноока кучерява лялька, яку мені батьки подарували на 5-ий День народження.
– Ось тобі, Соломійко, твоя лялька, не плач. У мене тепер є інша найгарніша у світі лялечка – це ти…
Редакцію “Цікаво про” ця історія дуже зворушила… Іноді нам здається, що батьки зберігають мотлох через свою захланність і несучасність, а насправді – це лише можливість довше зберігати спогади минулого, в якому було багато щастя, безтурботності і радості.
Чи розчулила Вас ця історія? Які речі минулого зберігаєте ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото з відкритих джерел
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
10 подарунків, які потрібно робити свого тіла кожен день
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
Шлях до щастя: дізнайтеся, який з них підходить вашому знаку Зодіаку
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
Забутий рецепт чудодійного засобу від варикозного розширення судин
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Досі не можу повірити, що таке дійсно існує! Добірка 19 фото, після перегляду яких виникає одне питання – невже це правда, а не фотошоп?
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Після того, як прочитала листування свекрухи з моїм чоловіком, задумуюся над розлученням
