Моя власна дочка давно вже виганяла мене з дому. Після смерті чоловіка, я залишилася жити з нею, її двома синами і її чоловіком Олександром.
Я все робила по дому: прала, готувала, прибирала, допомагала робити уроки Семену і Антону. Але Олену це не влаштовувало, вона постійно дорікала шматком хліба, вічно була всім незадоволена, як би я не намагалася догодити. На мої боязкі слова про те, що квартира, в якій ми живемо, все-таки належить мені, а не їй, у відповідь був шквал криків, сліз і істерик.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Бачите, їй тісно зі мною в двокімнатній квартирі. Ми з чоловіком завжди виховували Олену в любові, турботі, завжди віддавали найкраще їй, я була впевнена, що ми виростили гідну людину, але як же я помилялася. Олена щиро не розуміла, чому я не хочу йти, адже не на вулицю виганяла, а за її словами «це прекрасний будинок для людей похилого віку, де є належний догляд, розваги та лікування». Синів вона теж налаштувала так, що вони почали грубіянити мені, і не поважати. В один з прекрасних днів, мій терпець урвався, і я почала мовчки збирати речі. Я не могла більше терпіти ці нескінченні приниження і образи. Олена була щаслива, вперше за весь цей час, я побачила її усміхненою і задоволеною. На подив, я не відчувала нічого: ні злості, ні образи, була тільки порожнеча і дивний спокій.
Коли я приїхала на своє нове місце проживання, моєю сусідкою виявилася мила бабуся Галина. Її син обманом переписав на себе її квартиру, обіцяючи натомість купити їй просторий будинок, але цього не сталося. Її просто викинули на вулицю, як непотрібну стару іграшку. Залишившись без даху над головою, вона переселилася в будинок для людей похилого віку. Вона цілими днями лежала на ліжку, дивлячись в стелю. Вчинок сина вибив її з колії, і вона довго не могла прийти в себе, їй не хотілося абсолютно нічого, вона часто плакала. Мені було її дуже шкода, виявилося, що я не одна така, з ким діти вчинили підло і бридко.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Мені захотілося допомогти цій незнайомій людині, захотілося її витягнути з цього апатичного стану. Трохи обжившись, я почувала себе не так вже й погано. Почали з бабусею Галиною виходити гуляти у двір, де був чудовий парк із затишною алеєю. Там познайомилися з місцевим двірником Борисом Борисовичем. Він дуже смішно жартував, завжди усміхався, і знав багато цікавих історій. З ним я забула про всі проблеми і неприємні спогади, якось було легко. Він почав заходити до нас, приносив яблука з власної дачі, а ми пригощали його пирогом з чаєм, пирогами з капустою. Від персоналу я дізналася, що Борис Борисович, в минулому був військовий, майже все життя віддав службі батьківщині, на створення сім’ї не вистачало часу, ось на старості років і залишився один. Навколо всі почали жартувати, що ми пара, що Борис Борисович відчуває до мене певні почуття. У відповідь я жартувала, не сприймала це все серйозно. Я думала, що ніяка любов мене вже не торкнеться, що це все для молодих людей.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Наближався Новий рік, Борис Борисович, мене і Галину запросив до себе в село відсвяткувати свято. Ми погодилися, він був дуже радий. За нами він приїхав на помаранчевому жигулі. Виявилося, що він живе в дуже красивому, великому будинку, який побудував сам. Всередині було дуже чисто, затишно і красиво. Було по-домашньому тепло. Ми накрили на стіл, наготували салати, і в домашній обстановці зустріли свято.
Вперше за довгий час, я відчула себе вдома. На ранок ми почали збиратися назад в будинок для людей похилого віку. Борис Борисович поводився якось дивно: було відчуття, що він хоче щось сказати. Коли Галина вийшла на вулицю, Борис Борисович підійшов до мене і почав говорити, що дуже прив’язався до мене, що не хоче мене відпускати, що він хоче бути разом. І далі він запропонував мені вийти за нього заміж. Я здивувалася, як і здивувалася Галина, яка в цей момент зайшла в кімнату. У повітрі повисла тиша і напруга.
Мовчання порушила моя подружка. Вона почала вмовляти мене погодитися, а мене і не потрібно було вмовляти, я і так була згодна. Я зловила себе на думці, що теж давно прив’язалася до Бориса Борисовича, і що хочу бути з ним. Я відповіла, що згодна, він міцно мене обняв і довго не відпускав з обіймів, а потім поцілував в щічку.
Так, на старості років я знайшла коханого чоловіка і кращу подругу. Я була щаслива, безмірно щаслива. Я думала, що життя моє закінчилося, коли переїхала в будинок для людей похилого віку, думала, що так і помру на самоті нікому не потрібною і всіма покинутою жінкою, що навколо мене будуть одні немічні люди похилого віку. Хто б міг подумати, що нещастя допомогло знайти таке величезне щастя і нову сім’ю. Я знову відчула себе потрібною, знову з’явилося бажання жити, творити і любити. Життя триває.
Вам сподобалася ця добра історія?
Свекруха мене, як невістку, відразу не сприйняла. Затялась, сказала, що навіть на наше весілля не прийде. Слова свого дотримала. В ту суботу, коли ми з чоловіком побрались, вона пішла копати картоплю
Як привчити себе регулярно готувати чебуреки. Рецепт чебуреків з м’ясом
Простий розчин від якого ваші квіти будуть гарно цвісти
Програма очищення організму, яка виручить вас за один день
Кращі маски для глибинної підтяжки шкіри обличчя – готуємо у домашніх умовах та тішимось результатам!
Жіноча помста – річ цікава. Чому? Ви тільки почитайте, що моя подруга Танька вчудила!
Короткий психологічний тест, який відкриє Вам очі на власну особистість
Замість пояснень Ігор почув, що дружина подає на розлучення! І це після всього, що між ними було
Через свою різкість посварилась зі свахою і невісткою. Та я вважаю, що все зробила правильно
Пропустила весілля дітей, бо заробляла їм на життя. А вони мені ще й як віддячили
Начальник звільнив стару прибиральницю, а вона сказала йому три слова, які повністю змінили його життя
Я сказала свекрусі, що вона може пожити у мене всього декілька днів, а потім нехай сама вирішує свої проблеми. Я її у гості до себе не запрошувала, а тим паче не дозволяла тут жити. А пані Галина подумала, що я просто так жартую і мій чоловік також посміявся
“Олю, ти така класна!” – із захопленням сказала подруга. “Так, я знаю”, – відповіла впевнено
Та хіба так можна – проміняти ювілей рідної матері на вечірку з друзями?Я ще за місяць до свята попередила сина з невісткою. А вони сидять у телефонах, голови не підіймають – тільки кивають у відповідь
Все, що вам потрібно знати про відносини з дівчиною, яка довгий час була самотня
10 українських зимових казок, які варто прочитати дітям
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
Під час прогулянки до дівчини підійшла бродяча кішка і почала просити про допомогу
Чому варто навчитися користуватися італійською кавоваркою
